УЗАГАЛЬНЕННЯ

УЗАГАЛЬНЕННЯ

 

Новомиргородського районного суду Кіровоградської області з питань дотримання органами досудового розслідування та прокуратури вимог КПК України при зверненні до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, про дозвіл на проведення обшуку, а також направлення обвинувального акту (клопотань)

28 березня 2014 року                                                                                           м. Новомиргород

 

 

    На виконання листа апеляційного суду Кіровоградської області від 08.02.2014 року за №100/14, Новомиргородським районним судом Кіровоградської області проведено узагальнення з питань дотримання органами досудового розслідування та прокуратури вимог КПК України при зверненні до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, про дозвіл на проведення обшуку, а також направлення обвинувального акту ( клопотань ), за період з 01.01.2014 року по 28.03.2014 року.

             В ході виконання даного узагальнення встановлено, щорішенням зборів суддів Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 27.06.2012 року за №11 слідчим суддею обрано Орендовського Володимира Анатолійовича. В разі його відсутності ( відрядження, відпустка, хвороба та інше ) тимчасово виконуючим обов’язки слідчого судді буде виконувати суддя Забуранний Р.А.

            Також встановлено, що за період з 01.01.2014 року по 28.03.2014 року до районного суду для розгляду надійшло 33 клопотань слідчого, прокурора та інших осіб, які були розглянуті, а дані  наведено в таблиці №1.

 

            Таблиця №1.

 

	усього надійшло	розглянуто	повернуто	задоволено	відмовлено в задоволенні
1.	33	33	0	33	0

 

 

   Щодо якості складання стороною обвинувачення клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, передбачених главами 13, 14, 15, 17 КПК України, по кожному виду окремо, а також клопотань про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи

 

   У відповідності до ч. 2 ст. 131 КПК України, заходами забезпечення кримінального провадження є:

1) виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід;

2) накладення грошового стягнення;

3) тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом;

4) відсторонення від посади;

5) тимчасовий доступ до речей і документів;

6) тимчасове вилучення майна;

7) арешт майна;

8) затримання особи;

9) запобіжні заходи.

 

За період з 01.01.2014 року по 28.03.2014 року слідчими суддями Новомиргородського районного суду Кіровоградської області розглядалися наступні клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження:

1) клопотання про домашній арешт  – 3;

2) клопотання про проведення обшуку житла – 10 ;

3) клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів –  3;                

4) клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання – 6;

5) клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту – 2;

6) про продовження тримання під вартою – 2;

7) про заміну звільнення з під варти на домашній арешт – 1;

8) клопотання про допит свідка – 1;

9) скарги на дії слідчих - 5.

 

Главою 15 КПК України (ст.ст. 159 – 166) регулюється порядок розгляду клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів.

Згідно ст. 159 КПК України, тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та, у разі прийняття відповідного рішення слідчим суддею, судом, вилучити їх (здійснити їх виїмку). Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду.

Частиною 2 ст. 160 КПК України встановлюються вимоги до клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, а також відомості та інформація, яка в ньому повинна бути зазначена.

Так, зокрема клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, які надходили на розгляд до слідчих суддів Новомиргородського районного суду Кіровоградської області містили в собі:

- короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв'язку з яким подається клопотання;

- правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

- речі і документи, тимчасовий доступ до яких планується отримати;

- підстави вважати, що речі і документи перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи;

- значення речей і документів для встановлення обставин у кримінальному провадженні;

- можливість використання як доказів відомостей, що містяться в речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів, у випадку подання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю;

- обґрунтування необхідності вилучення речей і документів, якщо відповідне питання порушується стороною кримінального провадження.

 

Частина 1 ст. 170 КПК України встановлює, що арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

У відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України, слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу. Крім того, у випадку задоволення цивільного позову суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про накладення арешту на майно для забезпечення цивільного позову до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

Частина 2 ст. 171 КПК України встановлює вимоги до відомостей, які повинні бути викладені в клопотанні про арешт майна.

Клопотання про арешт майна, до Новомиргородського районного суду Кіровоградської області не надходили та слідчим суддею не розглядалися.

Частина 1 ст. 233 КПК України встановлює, що ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якої метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.

Згідно ч. 2 ст. 233 КПК України, під житлом особи розуміється будь-яке приміщення, яке знаходиться у постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від його призначення і правового статусу, та пристосоване для постійного або тимчасового проживання в ньому фізичних осіб, а також всі складові частини такого приміщення. Не є житлом приміщення, спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені за законом. Під іншим володінням особи розуміються транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи.

У відповідності до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Надані на розгляд слідчого судді Новомиргородського районного суду Кіровоградської області клопотання про проведення обшуку, містили в собі відомості, які встановлені ч. 3 ст. 234 КПК України,  а саме:

1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

2) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв'язку з розслідуванням якого подається клопотання;

3) правову кваліфікацію кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

4) підстави для обшуку;

5) житло чи інше володіння особи або частину житла чи іншого володіння особи, де планується проведення обшуку;

6) особу, якій належить житло чи інше володіння, та особу, у фактичному володінні якої воно знаходиться;

7) речі, документи або осіб, яких планується відшукати.

До клопотання також додавалися копії документів та інших матеріалів, якими прокурор, слідчий обґрунтовує доводи клопотання, а також витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.

 

Щодо якості складання стороною обвинувачення клопотань по кожному заходу забезпечення кримінального провадження. Стосовно запобіжних заходів: особисте зобов’язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою, по кожному виду окремо (обґрунтованість ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та виклад обставин, визначених в ст. 178 КПК України)

 

Запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання

В ч.ч. 1 та 2 ст. 179 КПК України зазначається, що особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу. Підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов'язки та роз'яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме:

1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;

5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;

6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;

7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;

8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;

9) носити електронний засіб контролю.

У відповідності до ч. 6 ст. 194 КПК України, обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.

 

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою

 

Частина 1 ст. 183 КПК України встановлює, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Стаття 177 КПК України встановлює, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

          Клопотання про застосування запобіжних заходів, зокрема – особисте зобов’язання та тримання під вартою, які подавалися до Новомиргородського районного суду Кіровоградської області в цілому відповідали вимогам ст.ст. 177, 178 КПК України.

 

Щодо повноти матеріалів, на підтвердження доводів клопотання сторони обвинувачення

 

Розглянуті Новомиргородським районним судом Кіровоградської області клопотання сторони обвинувачення про застосування заходів забезпечення кримінального провадження свідчать про повноту матеріалів.

 

Щодо якості підготовки прокурорів до судових засідань під час розгляду клопотань про застосування запобіжних заходів

 

Доречним слід зазначити, що в цілому якість підготовки прокурорів до судових засідань під час розгляду клопотань про застосування запобіжних заходів є належною та достатньою, але на жаль, трапляються і поодинокі випадки, коли в судових засіданнях при розгляді клопотань про застосування запобіжних заходів прокурори є непідготовленими до таких судових засідань, тобто формально підходять до розгляду відповідних клопотань, забуваючи про принципи змагальності та диспозитивності кримінального провадження, що призводить до того, що слідчий суддя змушений з власної ініціативи з’ясовувати відповідні ризики та обставини передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України для того, щоб постановити законне, обґрунтоване та справедливе судове рішення, якщо підозрюваний заперечує з приводу застосування до нього того чи іншого запобіжного заходу.

 

Щодо дотримання стороною обвинувачення вимог ст.ст. 109, 291 – 293 КПК України (недоліки при складанні обвинувального акта, клопотань про застосування примусових заходів медичного та виховного характеру, реєстру матеріалів досудового розслідування)

 

Стаття 109 КПК України встановлює, що реєстр матеріалів досудового розслідування складається слідчим або прокурором і надсилається до суду разом з обвинувальним актом.

Реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити:

1) номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення;

2) реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування;

3) вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.

          Згідно ст. 291 КПК України, обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим.

Обвинувальний акт має містити такі відомості:

1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;

5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;

6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання;

7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;

8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);

9) дату та місце його складення та затвердження.

Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

До обвинувального акта додається:

1) реєстр матеріалів досудового розслідування;

2) цивільний позов, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування;

3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування;

4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного.

Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.

 

У відповідності до ст. 292 КПК України, клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру має відповідати вимогам статті 291 цього Кодексу, а також містити інформацію про захід виховного характеру, який пропонується застосувати.

Клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру має відповідати вимогам статті 291 цього Кодексу, а також містити інформацію про примусовий захід медичного характеру, який пропонується застосувати, та позицію щодо можливості забезпечення участі особи під час судового провадження за станом здоров'я.

 

Відповідно до положень ст. 293 КПК України, одночасно з переданням обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до суду прокурор зобов'язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному, його захиснику, законному представнику, захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

 

Обвинувальні акти, клопотання про застосування примусових заходів медичного та виховного характеру, реєстр матеріалів досудового розслідування, що надходили до Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від сторони обвинувачення в цілому відповідають вимогам встановленим ст.ст. 109, 291 – 293 КПК України.

 

Щодо повноти, належності і допустимості зібраних стороною обвинувачення доказів

 

Стаття 84 КПК України встановлює, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

У відповідності до ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Частина 1 ст. 89 КПК України встановлює, що суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

 

Перебуваючи в нарадчій кімнаті та ухвалюючи відповідне судове рішення по конкретному кримінальному провадженню судді Новомиргородського районного суду Кіровоградської області за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили (ст. 94 КПК України), а тому суд за клопотанням сторін приєднує відповідні докази до справи, допитує свідків і в залежності від повноти, належності і допустимості зібраних та наданих стороною обвинувачення доказів ухвалює відповідне судове рішення.

 

 

                                          Голова

               Новомиргородського районного суду                     Р.А.Забуранний

                           Кіровоградської  області