Щодо подання про звільнення судді

 Якщо Вища кваліфікаційна комісія суддів України дійшла висновку про відсутність у діях судді навіть підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, то рішення Вищої ради юстиції України про внесення подання Президенту України про звільнення судді за порушення присяги є незаконним. Такою є позиція Верховного Суду України, яка закріплена постановою №21-109а14 від 17.06.2014.

Верховний Суд України

Іменем України

Постанова

17 червня 2014 року                                                       м.Київ №21-109а14

 Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

 головуючого — Кривенка В.В.,

суддів: Гриціва М.І., Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Особи 11 до Вищої ради юстиції про визнання незаконним рішення,

 ВСТАНОВИЛА:

 У грудні 2013 року Особа 11 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконним рішення ВРЮ від 26.11.2013 №1272/0/15-13 «Про внесення Президентові України подання про звільнення Особи 11 з посади судді Києво-Святошинського районного суду Київської області за порушення присяги».

Вищий адміністративний суд під час розгляду справи встановив нижченаведене.

Указом Президента від 14.02.2011 №209/2011 Особу 11 призначено суддею Києво-Святошинського районного суду Київської області строком на 5 років.

6.04.2011 позивач склав присягу судді.

Рішеннями Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 та 22.09.2009 у справах №№2-2963/09 та 2-2990/09 (відповідно) постановлено стягнути солідарно з боржників та їх поручителів на користь ПАТ «АБ «Синтез» суми заборгованості за договорами кредитних ліній від 9.11.2007 №*, №**. Зазначені рішення набрали законної сили, на підставі них видано виконавчі листи від 18.11.2009 №№2-2963/09, 2-2990/09 та відкрито відповідні виконавчі провадження.

17.04.2012, звернувшись із позовом до суду, боржники ініціювали стягнення сум власного боргу на користь банку безпосередньо з поручителів.

28.04.2012 до суду надійшла зустрічна позовна заява поручителів до боржників, банку про визнання договорів поруки припиненими (яку ухвалою від 28.04.2012 об’єднано в одне провадження з первісним позовом боржників).

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.05.2012, залишеним без змін ухвалами Апеляційного суду Київської області від 16.08.2012 та Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2012, у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено. У мотивувальній частині рішення зазначено, що відповідні договори поруки є припиненими.

21.05.2012 в порядку виконання судових рішень у справах №№2-2963/09, 2-2990/09 поручителі звернулися до суду із заявами про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню (з посиланням на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.05.2012).

Ухвалами Києво-Святошинського районного суду Київської області від 6 та 11.06.2012 виконавчі листи від 18.11.2009 в частині стягнення заборгованості солідарно з поручителів (заявників) на користь банку визнано такими, що не підлягають виконанню. Зазначені ухвали скасовано ухвалами апеляційного суду від 2.10.2012, заяви поручителів передано для нового розгляду до суду першої інстанції Особі 11.

Особа 11 ухвалами від 23.11.2012 задовольнив заяви поручителів про визнання виконавчих листів від 18.11.2009 №№2-2963/09, 2-2990/09 такими, що не підлягають виконанню (вказані ухвали були скасовані ухвалами Апеляційного суду Київської області від 23.01 та 6.02.2013).

Також у провадженні Особи 11 (справи №№4-с-65/2012, 4-с-67/2012) перебували скарги поручителів на дії державних виконавців відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції щодо виконання рішень Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 та 22.09.2009.

Ухвалами Особи 11 від 20.07.2012 в порядку забезпечення скарг зупинено стягнення за виданими судом 18.11.2009 виконавчими листами №№2-2990/09, 2-2963/09. Ці ухвали скасовано ухвалами Апеляційного суду Київської області від 3.10.2012 з підстав неправильного застосування норм цивільно-процесуального законодавства.

Вища кваліфікаційна комісія суддів у своєму рішенні від 24.04.2013 дійшла висновку про відсутність підстав для притягнення Особи 11 до дисциплінарної відповідальності за порушення норм процесуального права при постановленні ухвал від 20.07.2012 щодо забезпечення скарг на дії державних виконавців шляхом зупинення стягнення за виданими судом виконавчими листами.

23.11.2012 до ВРЮ надійшло звернення в.о. голови Національного банку щодо ініціювання питання про притягнення до відповідальності за порушення присяги низки суддів ВСС, Апеляційного суду Київської області, Києво-Святошинського районного суду Київської області при ухваленні судових рішень у вищезазначених справах, пов’язаних зі стягненням на користь банку сум заборгованості за кредитом (у тому числі Особою 11 при забезпеченні скарг поручителів на дії державних виконавців шляхом зупинення виконання виконавчих листів).

Перевірку відомостей, викладених у зверненні, було доручено провести члену ВРЮ С.Ківалову.

6.03.2013 за результатами перевірки член ВРЮ С. Ківалов звернувся до ВРЮ з довідкою-пропозицією від 3.03.2013 №604/0/4-12 про внесення подання про звільнення Особи 11 з посади судді Києво-Святошинського районного суду Київської області за порушення присяги.

На засіданні 19.11.2013 секція ВРЮ дійшла висновку рекомендувати Раді прийняти рішення про внесення подання Президентові про звільнення позивача з посади судді за порушення присяги.

26.11.2013 ВРЮ прийняла рішення №1272/0/15-13 про внесення подання Президентові про звільнення Особи 11 з посади судді Києво-Святошинського районного суду Київської області. Зазначене рішення про внесення подання про звільнення судді обгрунтоване тим, що останній при здійсненні судочинства, зокрема при постановленні ухвал від 23.11 та 20.07.2012, скасованих судом апеляційної інстанції, допустив порушення законодавства, які викликають сумнів у його об’єктивності та неупередженості, чесності та непідкупності, порочать звання судді та принижують авторитет судової влади, що відповідно до ст.32 закону «Про Вищу раду юстиції» від 15.01.98 №22/98-ВР є порушенням присяги.

Вищий адміністративний суд постановою від 19.03.2014 позов задовольнив: визнав незаконним та скасував рішення ВРЮ від 26.11.2013 №1272/0/15-13.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що порушення суддею Особою 11 норм процесуального права при постановленні ухвал, що стало підставою для скасування їх судом апеляційної інстанції, не є умисними діями в розумінні ст.32 закону №22/98-ВР, які можна кваліфікувати як порушення суддею присяги.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом, поданій з підстав, установлених п.3 ч.1 ст.237 КАС, ВРЮ, посилаючись на порушення ВАС при ухваленні постанови від 19.03.2014 положень ст.126 Конституції, стст.30, 32 закону №22/98-ВР та стст.55, 83 закону «Про судоустрій і статус суддів» від 7.07.2010 №2453-VI, а також норм процесуального права, просить скасувати зазначену постанову та прийняти нове судове рішення, яким відмовити Особі 11 у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників ВРЮ, позивача та його представника, перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.1 закону №22/98-ВР ВРЮ є «колегіальним, незалежним органом, відповідальним за формування високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі, а також за прийняття рішень стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності та у межах своєї компетенції про їх дисциплінарну відповідальність».

 До повноважень ВРЮ ст.3 зазначеного закону віднесено:

внесення подання Президенту про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад;

призначення суддів за поданням відповідної ради суддів на посади голови суду, заступника голови суду та звільнення їх з цих посад;

розгляд справ і прийняття рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності;

здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду і суддів вищих спеціалізованих судів;

розгляд скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів.

Частиною 5 ст.126 Конституції встановлено, що суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі:

1) закінчення строку, на який його обрано чи призначено;

2) досягнення суддею 65 років;

3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я;

4) порушення суддею вимог щодо несумісності;

5) порушення суддею присяги;

6) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

7) припинення його громадянства;

8) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;

9) подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

За правилами ч.1 ст.32 закону №22/98-ВР, питання про звільнення судді з підстав, передбачених пп.4—6 ч.5 ст.126 Конституції (порушення суддею вимог щодо несумісності, присяги, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього), ВРЮ розглядає після надання ВККС відповідного висновку або за власною ініціативою.

Частина 2 ст.32 закону №22/98-ВР визначає, що порушенням суддею присяги є:

вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів; недотримання суддею вимог та обмежень, встановлених законом «Про засади запобігання і протидії корупції»;

умисне затягування строків розгляду справи понад терміни, встановлені законом;

порушення морально-етичних принципів поведінки судді.

Ураховуючи те, що кваліфікаційна комісія суддів згідно з рішенням від 24.04.2013 дійшла висновку про відсутність у діях Особи 11 при постановленні ухвал від 20.07.2012 щодо забезпечення скарг на дії державних виконавців (№№4-с-65/2012, 4-с-67/2012) навіть підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності, висновків щодо необхідності звільнення Особи 11 за порушення присяги при постановленні ухвал від 23.11.2012 про визнання виконавчих листів від 18.11.2009 №№2-2963/09, 2-2990/09 такими, що не підлягають виконанню, кваліфікаційна комісія суддів не давала, а також те, що судом не встановлено умисних дій, які порочать звання судді й можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів, оскаржуване рішення ВРЮ від 26.11.2013 є незаконним.

За таких обставин колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС не вбачає підстав для скасування правильної по суті постанови ВАС від 19.03.2014. Отже, у задоволенні заяви ВРЮ слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 240, 242 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС

 ПОСТАНОВИЛА:

 У задоволенні заяви ВРЮ відмовити.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого п.2 ч.1 ст.237 КАС.