ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК Верховного Суду України у справі про перегляд судового рішення з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції норми статті 191 КК щодо подібних суспільно небезпечних діянь, що потягло ухвалення різних за змістом судових р

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у кримінальних справах 14 листопада 2013 року розглянув справу № 5-30кс 13 щодо розмежування шахрайства (стаття 190 КК) і заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем (стаття 191 КК).

При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив такий висновок. Визначальна ознака, яка відокремлює (відмежовує) таку форму злочину проти власності як заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем від інших форм посягання на чужу власність, полягає в тому, що безоплатне обернення чужого майна на користь винної особи чи на користь іншої особи (осіб) відбувається через умисне протиправне використання можливостей службового становища. Предмети майна, на яке спрямована злочинна поведінка службової особи, можуть мати різне правове становище. Зокрема, не виключається можливість заволодіння майном, на яке не поширюється компетенція службової особи, або яке їй не ввірене й не перебуває у її відання, чи на майно із державною формою власністю. Злочинне використання службового становища може виражатися у формі рішень, вказівок чи іншої спонукальної (зобов’язальної) інформації. Як правило, ці рішення формуються заувальовано (приховано) від осіб (фізичних чи юридичних), які наділені правоможностями щодо майна, на яке спрямована протиправна поведінка винної особи. Ці особи під впливом таких рішень або вказівок (підстави, вимоги, умови тощо) не знають (можуть не знати) дійсної природи цих дій (документів) і фактично піддаються обману, внаслідок якого відбувається перехід майна на користь службової особи. Така форма обману ніби уподібнює його з обманом (дезінформацією), до якого вдаються винні особи під час заволодіння чужим майном шахрайським способом.

Проте обман, який застосується при викраденні чужого майна шляхом використання службового становища, має свої особливі, специфічні ознаки, які відрізняють його від обману при шахрайстві. Ця відмінність полягає в тому, що в першому випадку в основі обману (дезінформації), до якої вдається винна особа, завжди перебуває протиправне використання нею свого службового становища; без застосування можливостей службового становища обман є недієвим і нездійсненним. Цей обман є різновидом обману, який через підвищену суспільну небезпеку і специфічні ознаки був криміналізований в окрему форму злочинів проти власності. У другому ж випадку заволодіння майном можливе без протиправного використання службового становища.

Із повним текстом постанови Верховного Суду України у цій справі можна буде ознайомитися на офіційному веб-сайті Суду (http://www.scourt.gov.ua) у підрозділі "Постанови у справах кримінальної юрисдикції"  розділу «Рішення Верховного Суду України».