Звернення суддів Конституційного Суду України до європейських і міжнародних організацій

 27 лютого 2014 року в Конституційному Суді України відбулися збори суддів КСУ, за підсумками яких прийнято звернення до європейських і міжнародних організацій та правозахисних інституцій у зв`язку з ухваленням 24 лютого 2014 року Верховною Радою України Постанови „Про реагування на факти порушення суддями Конституційного Суду України присяги судді“.

 Текст звернення

 «Судді Конституційного Суду України вкрай стурбовані трагічними подіями, що сталися в Україні, і разом з усім українським народом розділяють скорботу за людьми, загиблими у збройному політичному протистоянні. Разом з тим ми вважаємо, що у процесі суспільно-політичних перетворень в Україні повинні дотримуватися принципи конституційної законності в діяльності єдиного законодавчого органу України – Верховної Ради України.

 24 лютого 2014 року Верховна Рада України на пленарному засіданні прийняла Постанову „Про реагування на факти порушення суддями Конституційного Суду України присяги судді“. Ця Постанова передбачає дострокове припинення повноважень та звільнення з посади за порушення присяги п’ятьох суддів Конституційного Суду України, які призначені за квотою Верховної Ради України, зокрема і Голови Конституційного Суду України, а також пропонує виконуючому обов’язки Президента України звільнити з посади за порушення присяги двох суддів Конституційного Суду України, які були призначені Президентом України, та Раді суддів України у триденний строк скликати позачерговий з’їзд суддів України, на якому розглянути питання щодо звільнення з посади за порушення присяги п’ятьох суддів Конституційного Суду України, які були призначені з’їздом суддів України.

 Крім того, Верховна Рада України у зазначеній Постанові доручила Генеральному прокурору України відкрити кримінальне провадження щодо усіх суддів, які, на думку народних депутатів України, винні в ухваленні Рішення Конституційного Суду України № 20–рп/2010 від 30 вересня 2010 року (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України).

 Підставою для такої постанови стало винесення суддями Конституційного Суду України трьох наступних рішень:

 Рішення від 30 вересня 2010 року № 20–рп/2010 (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України), відповідно до якого визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), Закон України „Про внесення змін до Конституції України“ від 8 грудня 2004 року № 2222–IV у зв’язку з порушенням процедури його розгляду та прийняття, який втратив чинність з дня ухвалення зазначеного Рішення. Згідно з частиною другою статті 70 Закону України „Про Конституційний Суд України“ на органи державної влади покладено обов’язок щодо невідкладного виконання цього Рішення стосовно приведення нормативно-правових актів у відповідність до Конституції України від 28 червня 1996 року в редакції, що існувала до внесення до неї змін Законом України „Про внесення змін до Конституції України“ від 8 грудня 2004 року № 2222–IV. Як вбачається із тексту Рішення, воно не містить положень щодо автоматичного відновлення дії Конституції України від 28 червня 1996 року, а, навпаки, зобов’язує органи державної влади, в тому числі і Верховну Раду України, прийняти відповідні акти, виходячи із зазначеного Рішення.

 На виконання цього Рішення Конституційного Суду України Верховна Рада України 22 лютого 2014 року прийняла Постанову „Про текст Конституції Україні в редакції 28 червня 1996 року, із змінами і доповненнями, внесеними законами України від 8 грудня 2004 року № 2222–IV, від 1 лютого 2011 року № 2952–VI, від 19 вересня 2013 року № 586–VІІ“. В обґрунтуванні цієї Постанови, зокрема, зазначено, що Верховна Рада України виходить із вимог пункту третього резолютивної частини Рішення від 30 вересня 2010 року № 20–рп/2010, згідно з яким Конституційний Суд України поклав на органи державної влади обов’язок щодо невідкладного виконання цього Рішення, і таке виконання зумовлює внесення змін до Конституції України за процедурою, визначеною розділом ХІІІ Конституції України.

 Таким чином, Верховна Рада України фактично виконала саме те рішення Конституційного Суду України, яке стало основною підставою для дострокового припинення повноважень суддів Конституційного Суду України та звільнення їх з посади за порушення присяги. Вочевидь, що положення Постанови, в якій зазначено, що Конституційний Суд України прийняв Рішення № 20–рп/2010 від 30 вересня 2010 року у неконституційний спосіб і, привласнивши повноваження Верховної Ради України, змінив конституційний лад України, суперечить фактичним та юридичним обставинам справи.

 Рішення від 25 січня 2012 року № 3–рп/2012 (справа за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення окремих положень Конституції України, Бюджетного кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України), згідно з яким „однією з ознак України, як соціальної держави, є забезпечення загально-суспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов’язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами, та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій, право на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги – принципам пропорційності і справедливості… Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності, який передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України“.

 В Постанові зазначається, що вказаним Рішенням Конституційний Суд України дозволив Кабінету Міністрів України „вручну“ регулювати рівень соціальних виплат, однак судді Конституційного Суду України наголошують на тому, що згідно із зазначеним Рішенням Кабінет Міністрів України у своїй діяльності по регулюванню порядку та розміру соціальних виплат повинен керуватися Конституцією і законами України, що відповідає вимогам частини другої статті 19 Конституції України: „органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України“.

 Рішення від 29 травня 2013 року № 2–рп/2013 (справа щодо офіційного тлумачення окремих положень Конституції України та Закону України „Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів“), відповідно до якого „наступні після набрання чинності Законом України „Про внесення змін до Конституції України щодо проведення чергових виборів народних депутатів України, Президента України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів“ від 1 лютого 2011 року № 2952–VI усі чергові вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільських, селищних, міських, районних, обласних рад та сільських, селищних, міських голів, обраних на чергових або позачергових виборах, відбуваються одночасно на всій території України в останню неділю жовтня п’ятого року повноважень рад чи голів, обраних на чергових виборах 31 жовтня 2010 року“.

 Народні депутати України вважають, що цим Рішенням судді Конституційного Суду України порушили право громадян вільно обирати та бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, передбаченими частиною першою статті 38 Конституції України. Разом з тим, відповідно до змісту нової редакції статті 141 Конституції України „чергові місцеві вибори та вибори до Верховної Ради Автономної Республіки Крим відбуваються в останню неділю жовтня п’ятого року повноважень відповідної ради чи відповідного голови, обраних на чергових виборах“, а це фактично означає, що зазначені вибори відбуваються одночасно на всій території України в останню неділю жовтня п’ятого строку повноважень рад чи голів, обраних на чергових виборах 31 жовтня 2010 року.

 Народні депутати України, які ініціювали цю Постанову, зазначають, що це є першим кроком щодо люстрації суддів України.

 Судді Конституційного Суду України надзвичайно стурбовані тим, що зазначена Постанова Верховної Ради України щодо суддів Конституційного Суду України не відповідає конституційним принципам поділу влади у державі та верховенства права.

 Відповідно до статті 126 Конституції України „незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється“. Прийнята Постанова суперечить також статті 28 Закону України „Про Конституційний Суд України“, згідно з якою судді Конституційного Суду України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у Конституційному Суді України та в його колегіях, за винятком відповідальності за образу чи наклеп при розгляді справ, прийнятті рішень та дачі висновків Конституційним Судом України. Зазначена постанова не відповідає також положенням Закону України „Про судоустрій і статус суддів“, які встановлюють, що „суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання“ та „органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об’єднання зобов’язані поважати незалежність судді і не посягати на неї“ (частини перша, п’ята статті 47). Крім того, звільнення суддів Конституційного Суду України списком здійснено з порушенням встановленої Законом процедури звільнення судді з посади.

 Судді Конституційного Суду України стурбовані також загрозами насилля до деяких з них та їхніх родин, а також забороною виїзду за кордон, що, зокрема, ставить під загрозу життя двох суддів Конституційного Суду України, які потребують термінового лікування за кордоном.

 Судді Конституційного Суду України звертають увагу на те, що незалежність суддів і невтручання в їх роботу гарантовані Конституцією України і є основоположними складовими елементами верховенства права, про що неодноразово наголошувалося на найвищих представницьких форумах конституціоналістів зі всього світу.

 Венеціанська Комісія Ради Європи неодноразово зазначала основоположну роль конституційного суду як гаранта конституційного ладу держави та основоположних прав. Конституційний Суд, який серйозно ставиться до своєї місії, вимушений іноді приймати рішення, які не вітаються сьогоднішньою більшістю. Легітимність суду вчиняти таким чином прямо випливає з Конституції. Це має бути визнано іншими органами державної влади та ні в якому разі не може виправдовувати будь-яке втручання в незалежність суду.

 Парламентська асамблея Ради Європи в пункті 14 Резолюції від 19 квітня 2007 року № 1549 (2007) звертала увагу на те, що „…влада єдиного органу конституційного правосуддя – Конституційного Суду України – має гарантуватися та поважатися. Тиск у будь-якій формі на суддів є недопустимим…“.

 Як стверджував Європейський суд з прав людини у справі „Олександр Волков проти України“ від 27 травня 2013 року „встановлені у справі порушення наводять на думку, що система судової дисципліни в Україні не є організованою належним чином, і вона не забезпечує достатнє відділення судової гілки влади від інших гілок державної влади. Більш того, вона не надає достатніх гарантій проти зловживань та неправильного застосування дисциплінарних заходів, що шкодить незалежності судової влади, в той час як остання є однією з найважливіших цінностей, які підтримують ефективність демократії“ (п.199).

 Оскільки Україна є членом Ради Європи, а Конституційний Суд України – повноважним членом Конференції європейських конституційних судів та Всесвітньої Конференції конституційного правосуддя, судді Конституційного Суду України вважають за необхідне звернутися до цих високоповажних міжнародних організацій для привернення їх уваги та оцінки ситуації, яка склалася навколо Конституційного Суду України».

 Звернення направлене Генеральному секретарю Ради Європи Турбйорну Ягланду, Федеральному Міністру з питань інтеграції, європейських та закордонних справ Республіки Австрія, Голові Комітету Міністрів Ради Європи Себастьяну Курцу, Голові Парламентської Асамблеї Ради Європи Анне Брассьор, Голові Венеціанської Комісії Ради Європи Джанні Букіккіо, Голові Європейського суду з прав людини Діну Шпільманну, Голові Конституційного Суду Республіки Австрія, Голові Конференції європейських конституційних судів Герхарду Хольцингеру, Голові Конституційного Суду Республіки Корея, Головуючому у Всесвітній Конференції конституційного правосуддя Парку Хан-Чулю, Секретареві Всесвітньої Конференції конституційного правосуддя Шнутцу Рудольфу Дюрру.

 Копії звернення направлено також конституційним судам, з якими Конституційним Судом України укладені меморандуми та угоди про розвиток взаємного співробітництва: Російської Федерації, Республіки Молдова, Республіки Білорусь, Турецької Республіки, Республіки Таджикистан, Республіки Болгарія, Республіки Польща, Литовської Республіки, Республіки Сербія, Словацької Республіки.